Європейські цінності на дотик
Таким чином, документ, перемовини про який стартували ще далеких десять років тому, нарешті запрацює в повному обсязі.
Для більшості українців європейська інтеграція стала ціннісним вибором. Недаремно перша ж стаття Хартії основних прав Європейського Союзу утверджує недоторканність людської гідності й повагу до неї. Наша Революція гідності була про це ж. Бо євроінтеграція – це саме про права людини, про свободу слова, про верховенство права, про рівність чоловіків і жінок, про право на безпечне й достойне життя. Євроінтеграція – це й про децентралізацію, про максимальну передачу владних повноважень і ресурсів на низовий рівень, ближче до людей. Про всі ті речі, які прийнято називати європейськими цінностями.
Але на відміну від децентралізації, позитивні наслідки якої місцеві громади вже певною мірою відчули, чи на відміну від безвізового режиму з ЄС, перевагами якого вже скористалися сотні тисяч наших співгромадян, більшість змін, впроваджуваних в рамках Угоди про асоціацію, носять широкий, фундаментальний характер, і не можуть дати швидкого видимого результату. Але вони, попри все, кардинально змінюватимуть наше життя. Крок за кроком, рік за роком. І, мабуть, найбільший виклик для уряду (але також і для громадянського суспільства) – пояснити ці зміни й аргументувати їхню необхідність.
Які ж це зміни, що вони означають для кожного українця та який результат дадуть?
Наприклад, питання якості та безпечності харчів стосуються кожного. Адже те, що ми їмо, купуючи в магазині, впливає на наше самопочуття, на наше здоров’я, і «гикається» якщо не одразу, то в зрілому віці, а то й вкорочує віку. Виконуючи зобов’язання, прописані в Угоді про асоціацію, запроваджуючи систему контролю якості та безпечності харчових продуктів, ми робимо неможливим потрапляння на стіл продуктів з небезпечним для здоров’я вмістом нітратів, пестицидів чи антибіотиків. Виробники чи продавці харчової продукції мусять думати не лише про прибуток.
Те саме стосується якості води, яка в більшості наших міст лише умовно може вважатися питною. Те ж стосується поводження з побутовими відходами, які у нас в країні просто звалюються на полігони (країна ж велика, місця вистачає) або спалюються, забруднюючи довкілля. У відповідності до Угоди про асоціацію, відходи необхідно буде переробляти. Україна запровадить європейську практику управління відходами різних видів (побутовими, будівельними, електронними, с/г, небезпечними). Ця практика передбачає запровадження економіки замкнутого циклу, мінімізацію утворення відходів, можливість їх повторного використання як вторинної сировини та реалізацію принципу розширеної відповідальності виробника щодо окремих груп відходів.
Або ж візьмімо автомобільні пасажирські перевезення. Звичайно, всі ми звертаємо увагу на вартість квитка, але Угода про асоціацію змушує дбати й про безпеку: щоб водій не перевтомлювався та не відволікався, щоб транспортний засіб проходив належний контроль, щоб, наприклад, приварений кустарним способом додатковий стілець десь у маршрутці не став причиною смерті пасажира під час ДТП. Саме безпека автомобільних перевезень має стати одним з пріоритетів найближчих євроінтеграційних реформ.
Зрозуміло, що ми хочемо змін вже зараз, адже вже сьогодні треба дбати про кусень хліба та ростити дітей. Тим більше, що стільки десятиліть до цього нам, нашим батькам та дідам розповідали про світле майбутнє, заради якого треба потерпіти. І зараз – знов плани та обіцянки. Втім, відмінність Угоди про асоціацію з ЄС від радянських пропагандистських гасел полягає в тому, що Угода – це чіткий, детальний інструмент, дорожня карта, яка наближає нас до моделі, котра довела свою спроможність і «підтягує» нашу країну до високих стандартів життя. Крок за кроком, рік за роком.
Що ще означає вступ Угоди в силу? Виконуючи її, ми встановлюємо процедури і правила, які роблять нашу країну взаємосумісною й конкурентоспроможною з однією з найпрогресивніших частин світу. І якщо перших півтора роки з початку вступу в дію зони вільної торгівлі в тимчасовому режимі застосування ми більше говорили про доступ наших товарів до ринків ЄС, то зараз йдеться ще й про доступ послуг. Тобто зараз ми маємо узгодити «дорожні карти» адаптації законодавства для отримання вільного доступу українських підприємств, що надають поштові, кур’єрські, фінансові, телекомунікаційні послуги, а також послуги з морських перевезень, на ринок ЄС.
Практично одразу після підписання Угоди ЄС ухвалив рішення про її тимчасове застосування з 1 листопада 2014 р., а з початку 2016 року почала діяти Поглиблена й всеосяжна зона вільної торгівлі. Проте євроскептики (хоч правильніше було б називати їх своїм справжнім ім’ям – противники євроінтеграції) до останнього стверджували, що Угоду не буде ратифіковано ніколи, а всі розмови про це – лише «ритуальні танці». Тепер ратифікація Угоди про асоціацію всіма країнами – членами ЄС і її вступ у дію в повному обсязі вибиває карти з їхніх рук.
Але ще важливіше, що відтепер Угода про асоціацію стає частиною права ЄС. Тобто якщо до цього тимчасове її застосування було жестом доброї волі з боку наших європейських партнерів, тепер вона є зобов’язуючим документом для обох сторін. А ЄС зобов’язався не лише підтримувати внутрішні зміни в Україні, але й надавати доступ нашим товарам і послугам до своїх ринків. Окрім того, ратифікація ЄС і вступ в дію Угоди створює можливість для початку офіційних процедур оновлення й коригування додатків до неї, які наповнюють конкретикою принципові, базові положення Угоди.
А ще набуття чинності Угодою прискорить роботу й над приєднанням до двох інших важливих угод, які спростять вихід наших товарів на зовнішні ринки і яких не було би без Угоди про асоціацію: Угоди про взаємне визнання та прийнятність промислових товарів (ACAA) та приєднання до Конвенції про Пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (Пан-Євро-Мед).
Вступ Угоди в дію означає, що наші цілі залишаються незмінними, але можливості розширюються. І передусім від нас самих залежить, наскільки ефективно ми ними скористаємося.
